Кваліфікаційна робота оформлюється на одній стороні аркуша паперу формату А4 (210*297 мм). За необхідності допускається використання аркушів формату А3 (297*420 мм).

Роботу друкують на одному боці аркуша білого паперу через 1,5 інтервали шрифтом Times New Roman 14 pt .

Текст роботи друкують, дотримуючись таких розмірів полів: ліве — 30 мм, верхнє — 20 мм, праве— не менше 10 мм і нижнє — 25 мм.

Абзацний відступ повинен бути однаковим по всьому тексту роботи і дорівнювати 1,25 см.

Відстань між заголовком (за винятком заголовка пункту) і подальшим чи попереднім текстом має бути не менше, ніж три інтервали.

Не допускається розміщувати назву розділу, підрозділу, у нижній частині сторінки, якщо після неї розміщено тільки один рядок тексту.

Кваліфікаційна робота має містити (в зазначеній послідовності):

• титульний аркуш;
• індивідуальне завдання на кваліфікаційну роботу;
• анотація;
• зміст;
• перелік скорочень, умовних позначень, термінів (за необхідності);
• основна частина;
• список використаних джерел;
• додатки (за необхідності).

ТИТУЛЬНИЙ АРКУШ

Титульний аркуш оформлюється за формою. Титульний аркуш підписується здобувачем, керівником та завідуючим кафедри.

Приклади оформлення титульних аркушів:

Очна форма навчання:

Бакалавр / Магістр

Заочна форма навчання:

Бакалавр / Магістр

ІНДИВІДУАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ НА КВАЛІФІКАЦІЙНУ РОБОТУ

Бланк завдання має затверджений кафедрою форму і містить інформацію про тему роботи, її виконавця, основні етапи та строки їх виконання.

Приклади оформлення завдання:

Бакалавр / Магістр

АНОТАЦІЯ

Анотація обсягом 1,0 – 2,0 тис. друкованих знаків, яка подається державною мовою та має містити:
– дані про обсяг кваліфікаційної роботи, кількість ілюстрацій, таблиць, креслень, додатків та використаних джерел тощо;
– обґрунтування актуальності теми роботи;
– визначену мету, використані методи та отримані результати;
– рекомендації (за наявності) щодо використання та / або результати впровадження розробок або досліджень (отримані патенти, прийняті заявки на патент, публікації в наукових виданнях, акти про впровадження тощо);
– ключові слова. Сукупність ключових слів повинна відповідати основному змісту роботи, відображати тематику дослідження і забезпечувати тематичний пошук роботи. Кількість ключових слів становить від п’яти до десяти. Ключові слова подають у називному відмінку, друкують в рядок через кому в алфавітному
порядку.

Приклад оформлення анотації.

ЗМІСТ

Зміст повинен містити назви всіх структурних елементів, заголовки та підзаголовки (за їх наявності) із зазначенням нумерації та номери їх початкових сторінках.

ОСНОВНА ЧАСТИНА

Основна частина роботи містить вступ, розділи (які розкривають основний зміст роботи відповідно до переліку питань, наданих у індивідуальному завданні) та висновки.
У вступі подається загальна характеристика роботи, а саме:
– обґрунтування вибору теми роботи, її актуальності;
– визначення предмета та об’єкта дослідження;
– мета і завдання дослідження відповідно до предмета та об’єкта дослідження;
– методи дослідження;
– наукова новизна отриманих результатів (для кваліфікаційних робіт, що виконуються в межах освітньо-наукових програм);
– апробація матеріалів роботи та їх оприлюднення в наукових виданнях (за наявності зазначаються опубліковані тези, статті здобувача);
– структура та обсяг роботи (анонсується структура роботи, зазначається її загальний обсяг, тощо);
– за наявності у вступі можуть також вказуватися в рамках яких програм, наукових тематик і грантів, госпрозрахункових договорів виконувалася кваліфікаційна робота із зазначенням номерів державної реєстрації науково-дослідних робіт і найменуванням організації, де виконувалася робота;
– практичне значення отриманих результатів (за наявності надаються відомості про використання результатів досліджень або рекомендації щодо їх практичного використання тощо).
У розділах роботи має бути вичерпно і повно викладено зміст власних досліджень здобувача.
У висновках викладаються найбільш важливі результати роботи, а також можливі напрями продовження досліджень за темою роботи.

Шаблон оформлення роботи.

Нумерація матеріалів тексту і сторінок

Розділи та підрозділи роботи повинні мати заголовки.

Пункти та підпункти можуть мати заголовки.

Заголовки структурних частин роботи і заголовки розділів слід розташовувати посередині рядка та друкувати великими літерами без крапки у кінці, не підкреслюючи.

1 ІНФОРМАЦІЙНИЙ ОГЛЯД

Заголовки підрозділів, пунктів і підпунктів роботи слід починати з абзацного відступу і друкувати малими літерами (крім першої великої) не підкреслюючи, без крапки у кінці. Перенесення слів у заголовку розділу не дозволяється. Якщо заголовок складається з двох і більше речень, їх розділяють крапкою. Наприклад,

1.1 Елементи теорії систем 

Новий розділ та кожну структурну частину треба починати з нової сторінки.

Назви установ, організацій, фірм, програмних засобів, прізвища, та інші власні назви у тексті роботи наводять мовою оригіналу. Допускається транслітерувати власні назви й наводити назви організацій у перекладі на мову роботи, додаючи (при першій згадці) оригінальну назву.

Розділи та підрозділи роботи слід нумерувати арабськими цифрами. Розділи повинні мати порядкову нумерацію у межах викладення суті роботи, їх позначають арабськими цифрами без крапки, наприклад, 1, 2 і т. д.

Підрозділи повинні мати порядкову нумерацію у межах кожного розділу. Номер підрозділу складають із номера розділу та порядкового номера підрозділу, відокремлених крапкою. Після номера підрозділу крапку не ставлять, наприклад, 2.3 (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж порядку йде заголовок підрозділу.

Наведення переліків

Переліки, за потреби, можуть бути наведені всередині пунктів або підпунктів. Перед переліком ставлять двокрапку. Перед кожною позицією переліку слід ставити малу літеру з дужкою, або, не нумеруючи — дефіс (—) це, так званий, перший рівень деталізації.  Для подальшої деталізації переліку слід використовувати арабські цифри з дужкою (другий рівень деталізації). Переліки першого рівня деталізації друкують малими літерами, а другого — з відступом відносно місця розташування переліків першого рівня. Приклад,

В органiзацiї є:

1. склад:
   1. матерiалiв;
   2. готової продукцiї;
2. вiддiл реалiзацiї.

Загальні правила цитування та посилання на різні елементи

Текст роботи може включати:

–         посилання, відзначені лапками та індексом посилання на джерело з точними вихідними даними;

–         посилання, переказані власними словами автора роботи (без лапок), але проіндексовані також, з вказівкою джерела.

Цитування повинно бути повним, допускається пропуск слів, речень, абзаців без перекручення авторського тексту. Випущений текст позначається трьома крапками. Розділовий знак, який стояв перед пропущеним знаком, не зберігається.

Кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело. При непрямому цитуванні (переказі) слід бути гранично точним у викладанні думок автора і давати відповідні посилання на джерело.

Посилання у тексті роботи на джерело слід зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, “… у працях [1-3, 5] …”.

Якщо використовують відомості, матеріали з джерел з великою кількістю сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке дано посилання в роботі. Рекомендується в основному тексті давати посилання на особисті наукові праці (якщо вони є).

При посиланнях на розділи, підрозділи, пункти, підпункти, додатки зазначають їх номери. Наприклад: “… у розділі 3 …”, “… дивись 2.3 …”, “… відповідно до 1.2.3 …”.

Посилання на формули вказують порядковим номером формули чи рівняння у круглих дужках, наприклад, “… за формулою (2.1)…”.

За необхідності посилання на ілюстрації роботи вказують порядковим номером ілюстрації, наприклад, “… на рис. 1.2 …” або “… як це показано на рис. 1.2”.

На всі таблиці роботи повинні бути посилання у тексті, при цьому слово “таблиця” у тексті пишуть повністю наприклад, “… у таблиці 1.2 …”. При повторному посиланні на таблиці та ілюстрації потрібно вказувати скорочено слово “дивись”, наприклад, “… див. таблицю 1.3 …” чи “…див. рисунок 1.2 …”.

Розміщення ілюстрацій

Ілюстрації (блок-схеми, схеми, графіки, діаграми, фотознімки, рисунки) разом з їх назвами слід розміщувати у роботі безпосередньо після тексту, де вони згадуються вперше, або на наступній сторінці. На всі ілюстрації мають бути посилання у роботі. Ілюстрації, розміщені на окремих сторінках роботи, включають до загальної нумерації сторінок роботи. Рисунок або схему, розміри яких більше формату А4, враховують як одну сторінку. Листи більшого формату розміщують у кінці роботи після висновків чи рекомендацій (якщо вони є) у тому порядку, в якому вони згадуються у тексті. Рисунки, графіки, схеми, блок-схеми, діаграми, розміщені у роботі, мають відповідати вимогам стандартів “Єдиної системи програмної документації”. Ілюстрації нумерують арабськими цифрами без знаку № порядковою нумерацією у межах розділу, за винятком ілюстрацій, наведених у додатках. Номер ілюстрації складають з номера розділу та порядкового номера ілюстрації у цьому розділі, відокремлених крапкою. наприклад, “… Рисунок 1.2 …” – другий рисунок першого розділу. Назва ілюстрації може бути під нею, після слова “Рисунок” та номера, наприклад, “Рисунок 3.2 — Схема передачі інформації”. Якщо ілюстрації створені не автором роботи, необхідно при поданні їх у роботі дотримуватись вимог чинного законодавства про авторські права.

Оформлення таблиць

Таблиці слід розташовувати безпосередньо після тексту, у якому вона згадується вперше, або на наступній сторінці. Таблицю розташовують таким чином, щоб було зручно її читати без повороту переплетеного блоку роботи (чи з поворотом за годинниковою стрілкою).

З нового рядка пишуть слово “Таблиця” з великої літери, після чого вказують порядковий номер. Таблиці нумерують арабськими цифрами порядковою нумерацією у межах розділу, за винятком таблиць, наведених у додатках. Номер таблиці складають з номера розділу та порядкового номера таблиці, відокремлених крапкою, наприклад, “…Таблиця 1.2 …” — друга таблиця першого розділу. Якщо у роботі одна таблиця, її нумерують згідно з вимогами. Таблиця може мати заголовок, який друкують малими літерами (крім першої великої) і вміщують за таблицею після її номера. Наприклад,

                  Таблиця 1.2 Пріоритетність проведення змін у процесах

Назва має бути стислою та відбивати зміст таблиці.  Таблицю з великою кількістю рядків необхідно переносити на наступну сторінку.

При поділі таблиці на частини допускається її заголовок або бокових заміняти відповідно номерами граф чи рядків, нумеруючи їх арабськими цифрами у першій частині таблиці. Слово “Таблиця 1.2” та її назву вказують один раз зліва над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть: “Продовження таблиці 1.2” із зазначенням номера таблиці. Заголовки граф таблиці починають з великої літери, а підзаголовки — з малої, якщо вони складають одне речення з заголовком.

Підзаголовки, що мають самостійне значення, пишуть з великої літери. У кінці заголовків і підзаголовків таблиць крапки не ставлять. Заголовки і підзаголовки граф вказують в однині.

Слово, що повторюється в якійсь графі, можна заміняти лапками, два та більше слів при першому повторенні заміняють словом “Те ж”, а далі — лапками. Якщо цифрові або інші дані в якому-небудь рядку таблиці не подають, то в ньому ставлять прочерк.

На всі таблиці повинні бути посилання у тексті роботи.

Написання формул та рівнянь

Нумерувати слід лише ті формули, на які є посилання у тексті. Формули та рівняння розташовують безпосередньо після тексту, в якому вони згадуються, посередині сторінки. Формули та рівняння у роботі (за винятком формул та рівнянь, наведених у додатках) нумерують порядковою нумерацією арабськими цифрами у межах розділу. Номер формули або рівняння складають з номера розділу та порядкового номера формули або рівняння, відокремлених крапкою. Номер формули або рівняння зазначають на рівні формули або рівняння у круглих дужках у крайньому правому положенні на рядку, наприклад, (3.1) (перша формула третього розділу).

Номер, який не вміщується у рядку з формулою, переносять у наступний нижче формули. Номер формули при її перенесенні вміщують на рівні останнього рядка. Якщо формула знаходиться у рамці, то номер такої формули записують зовні рамки з правого боку навпроти основного рядка формули. Номер формули-дробу подають на рівні основної горизонтальної риски формули.

Номер групи формул, розміщених на окремих рядках і об’єднаних фігурною дужкою (парантезом), ставиться справа від вістря парантеза, яке знаходиться в середині групи формул і звернене в сторону номера.

Формула входить до речення як його рівноправний елемент. Тому в кінці формул і в тексті перед ними розділові знаки ставлять відповідно до правил пунктуації.

Двокрапку перед формулою ставлять лише у випадках, передбачених правилами пунктуації: а) у тексті перед формулою є узагальнююче слово; б) цього вимагає побудова тексту, що передує формулі.

Розділовими знаками між формулами, що йдуть одна за одною і не відокремлені текстом, можуть бути кома або крапка з комою безпосередньо за формулою до її номера.

Розділові знаки між формулами при парантезі ставлять всередині парантеза. Після таких громіздких математичних виразів, як визначники і матриці, можна розділові знаки не ставити.

Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів, що входять до формули чи рівняння, слід наводити безпосередньо під формулою у тій послідовності, в якій вони наведені у формулі чи рівнянні. Пояснення значення кожного символу та числового коефіцієнта можна давати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають з абзацу словом “де” без двокрапки.

Розташування додатків

Додатки слід оформлювати як продовження роботи на його наступних сторінках, розташовуючи их за списком літератури в порядку появи посилань на них у тексті роботи. Кожний такий додаток повинен починатися з нової сторінки. Додатки повинні мати спільну з рештою звіту наскрізну нумерацію сторінок.

Додаток повинен мати заголовок, надрукований у горі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої повинно бути надруковане слово “Додаток” і велика літера, що позначає додаток.

Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Ґ, Є, З, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, “Додаток А”, “Додаток Б” і т. д.

Текст додатка за необхідності можна розділити на підрозділи, які слід нумерувати арабськими цифрами у межах кожного додатку. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатку (літеру) і крапку, наприклад, “А.2” (другий розділ додатку А), “Г3.1” (підрозділ 3.1 додатку Г) і т. д.

Ілюстрації, таблиці, формули та рівняння, розміщені у тексті додатку, слід нумерувати арабськими цифрами у межах кожного додатка, наприклад, “Рисунок Г.2” — другий рисунок додатку Г; “Таблиця А.2” — друга таблиця додатку А, “формула (А.1)” — перша формула додатку А. В посиланнях у тексті додатку на ілюстрації, таблиці, формули, рівняння рекомендується писати: “… на рисунку А.2 …”, “… у таблиці А.1 …”, “… за формулою (А.3) …”.

Переліки, примітки у тексті додатку оформлюють і нумерують як і в основній частині.

Джерела, що цитують тільки у додатках, повинні розглядатись незалежно від тих, які цитують в основній частині роботи, і повинні бути перелічені наприкінці кожного додатку в переліку посилань (СПИСОК ЛIТЕРАТУРИ). Форма цитування, правила складання переліку посилань повинні бути аналогічними прийнятим в основній частині роботи.

 

ЕТАПИ ПІДГОТОВКИ КВАЛІФІКАЦІЙНОЇ РОБОТИ

1. Теми кваліфікаційних робіт ухвалюються на засіданні випускової кафедри на підставі усного узгодження теми здобувачем з керівником кваліфікаційної роботи чи особистої письмової заяви здобувача вищої освіти.
2. Розробка керівником індивідуального завдання на кваліфікаційну роботу та отримання його здобувачем вищої освіти.
3. Перевірка кваліфікаційної роботи на наявність ознак академічного плагіату.
4. Представлення кваліфікаційної роботи керівнику для отримання відгуку. До відгуку на кваліфікаційну роботу додається інформаційна довідка щодо якісних показників кваліфікаційної роботи.
5. Рецензування кваліфікаційної роботи рівня магістр (бланк рецензії).
6. Подання кваліфікаційної роботи на випускову кафедру для передачі екзаменаційній комісії.